Зірка остання
Чуєш?-
Скрипаль вже пішов…
Бачиш?-
Зірка дотліла остання…
Я шукав усю ніч, - не знайшов
В поцілунках ні крихти кохання…
Розумію тебе. Досить слів.
Цвіт конвалії - цвіт не осінній;
Світло серця твого стало тінню
За стіною дощів та вітрів…
Ніч скінчилась. Велика, німа.
Ранок знає, чого нам не треба.
Мабуть, знав це і дивний скрипаль,
Той, що грав нам всю ніч просто неба…
Але він вже пішов. Назавжди.
Назавжди стліла зірка остання…
Мов та ніч, назавжди у тумані
Згинеш й ти…

Похожие публикации:
Метки: До неба самого, Чужие судьбы
Опубликовано: 22.11.07 в 20:12 в Моя поэзия (аудио-записи), Моя поэзия (тексты)
До этого написано: Но все отчаянье оплачено
После этого написано: Если убивать себя так быстро
